Говоріть своєю мовою.
Мова – це не просто звуки.
Це національна безпека.
Ігор Гирич, історик
Тематична виховна година про мовну свідомість майбутнього педагога була проведена зі здобувачами освіти ІІІ-Г курсу (керівник академічної групи Наталія Фийса). Згідно зі статтею 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані: виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України тощо.
В умовах збройної агресії рф проти України надзвичайно важливим є завдання щодо утвердження української мови як елемента національної безпеки та лінгвального інтегратора всього українського суспільства. З метою розширення сфери застосування державної мови в галузі освіти варто посилити роботу з популяризації української мови та заохочення її застосування в спілкуванні між собою в середовищі здобувачів освіти.
У слов’янському мовознавстві переважно розвивають теорію, що мовна свідомість – це, насамперед, мовний досвід, і вживають це поняття як синонім термінів мовне чуття, мовна компетентність, мовна обізнаність.
Варто виділити критерії культурного розвитку особистості:
-
наскільки людина грамотна й чутлива до мовних явищ;
-
чи сформувався у неї ідеальний образ мовця;
-
як ретельно вона дотримується літературних норм;
-
чи адекватно оцінює й виправляє власне мовлення;
-
як реагує на помилки інших;
-
як поводиться в ситуаціях дво- й багатомовності;
-
наскільки терпляча й принципова в мовних питаннях;
-
як часто обговорює мовні питання;
-
яка мотивація і скерованість її мовної діяльності.
Процес формування мовної свідомості передбачає:
-
усвідомлення мовцями суспільної значущості мови;
-
розуміння унікальності мови як основного засобу когнітивної діяльності;
-
ставлення до рідної (національної) мови як до інтелектуальної, духовної і культурної цінності;
-
розуміння мови як засобу самоусвідомлення, самотворення, самовираження та самореалізації особистості;
-
досконале, вільне володіння державною мовою в усіх сферах суспільної діяльності людини.
Мовно свідома людина – це людина досконало обізнана з мовними нормами, сприймає їх як стандарт і запоруку успішного спілкування; прагне до мовного самовдосконалення; наділена опірністю до мовного безкультур’я та нігілізму; сповідує культ рідної мови, а отже, виступає запорукою мовної стійкості.
Отже, необхідно розуміти важливість української мови у справі збереження та розвитку Української держави і діяти на її користь, всіляко підіймати престиж мови, бо це її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні.
Українська молодь бере на себе відповідальність за життя і майбутнє української мови. І….Пам’ятаймо, поки є мова – є і наша нація!
