Березень. Традиційно у цей весняний час український народ звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була,є і буде ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.
Кожен народ, виборюючи свою свободу, час від часу потрапляє в ситуацію відчаю. У найважчі хвилини люди особливо потребують Бога й духовних лідерів. Духовним лідером, батьком української нації й знаковою особистістю для нас, українців, є Тарас Шевченко.
Василь Стефаник у 1914 році на Шевченківському святі з нагоди ювілею сказав: «…І коли великі люди дають зміст народам, то Тарас дав його українському народові… У його словах нам показана далека дорога до нашої майбутності. Читайте його слово, шукайте тої дороги, йдіть нею». Читаємо Шевченка, і шукаємо саме ту дорогу, і начебто, йдемо нею,постійно переконуючись, що пророкування Кобзаря збувалися і збуваються з кожним днем на наших очах. Нині не можемо уявити, якими були б українці без Шевченкового слова, з його «садком вишневим коло хати», «нічого кращого немає, як тая мати молодая…», «учітесь, читайте…», обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю»… А слова «Борітеся – поборете, вам Бог помагає…» з уст вірменина Сергія Нігояна перевернули свідомість не одного українця.
Рік тому в наш український дім увірвалася повномасштабна війна. І сьогодні ми захищаємося й перемагаємо, маючи за зброю могутні Тарасові слова: «І вражою злою кров’ю волю окропіте!..»
Шлях до перемоги завжди важкий і кривавий. Але ми віримо, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».
З нагоди 209 річниці від дня народження Т. Г. Шевченка в читальному залі бібліотеки ГПФК МДУ організовано книжкову виставку «Великий син великого народу».