«Скорботна свічка пам’яті святої» — під такою назвою в читальній залі бібліотеки ГПФК МДУ розгорнуто книжкову виставку-реквієм, присвячену Дню пам’яті жертв голодоморів.
Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. У ХХ столітті українці пережили їх тричі. Наймасштабнішим за кількістю людських жертв був голодомор 1932–1933 років. Саме його нині називають геноцидом українського народу. Його жертвами в Україні стали, за різними даними, від 3,9 до 7 мільйонів людей.
Це були страшні часи, коли від голоду вмирали не окремі люди, а вимирали цілі села. Хіба можна уявити, аби Україна, яка завжди була багата на родючу землю і на хліб, країна, яку називали «житницею Європи», помирала на чорноземах від голоду? Безліч українців, приречених на голодну смерть — це не вирок сліпої долі, це безжальне злодійство режиму, і найперше, кривавого, підступного тирана, що його, цей режим, уособлював, тирана, який геноцидом цілого народу торував собі шлях у «світле майбутнє».
Мільйони життів відібрано жорстоким спланованим актом геноциду проти українського народу. Ми повинні передавати цю правду з покоління в покоління. Адже життя людини — найцінніший дар, дорожчий за всі цінності на землі.